Сформульовано дефініцію якості життя сільського населення як категорії, що відображає сукупність умов життєдіяльності сільської спільноти та є характерною для певного етапу його розвитку, специфіка якої обумовлена географічним положенням, природно-ресурсними та територіальними особливостями, рівнем соціально-емоційного розвитку сільського населення регіону, шкалою цінностей і норм індивідів. Розроблено методику суспільно-географічного оцінювання якості життя сільського населення, розглянуто її складові та досліджено їх геопросторове співвідношення на мікро- та мезорегіональному ієрархічних рівнях. Проведено інтегральне об'єктивно-суб'єктивне оцінювання якості життя сільського населення Одеського регіону. Розроблено типізацію адміністративних районів і територіальних громад регіону за співвідношенням різних складових якості життя сільського населення на мікро- та мезорегіональному рівнях. Удосконалено систематизацію міжнародних і національних рейтингових інструментів порівнянь рівнів людського розвитку та якості життя населення. Проаналізовано сучасні дослідження з даної проблеми в окремих пострадянських країнах і визначено їх специфіку. Обгрунтовано доцільність інтегрування у суспільно-географічні дослідження показників самооцінювання населенням власного життя, а також нових показників соціально-економічного стану для діагностики та візуалізації окремих результатів суспільного розвитку.

  Скачати повний текст